Про НТУУ "КПІ"

Факультети

Прийом до університету

Навчання

Наукова робота

Міжнародні зв'язки

Студентське життя

Cайти НТУУ "КПІ"

Особистості

"Київський політехнік"

Фотоальбом НТУУ "КПІ"

Карта сайта

Тимошенко Степан Прокопович

Тимошенко Степан Прокопович (22.12.1878, с.Шпотівка, Конотопський уезд, Полтавської губ., Росія - 29.05.1972, Вупперталь, Німеччина) - професор, академік Української АН (1919), декан механічного та інженерно-будівельного факультетів Київського політехнічного інституту (1909-1911), завідувач кафедри опору матеріалів Київського політехнічного інституту (1906-1908), іноземний член АН СРСР (1964. чл.-кор. 1928). Почесний член академій наук, наукових товариств, почесний доктор найвизначніших університетів багатьох країн світу, нагороджений найпрестижнішими Іменними медалями за заслуги в науці і техніці. Учасник низки міжнародних з'їздів з прикладної і теоретичної механіки. У 1901 закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення. У 1906 захистив дисертацію. У 1906-1911, 1918-1920 - професор кафедри опору матеріалів Київського політехнічного інституту, 1912-1917-професор політехнічного, електротехнічного інститутів та Інституту інженерів шляхів сполучення у Петербурзі.

У 1918 р. він одержав пропозицію взяти участь в організації Академії наук України. У цей же час Рада Київського політехнічного інституту сповістила його про відновлення в посаді професора. В комісії В.І.Вернадського з вироблення законопроекту щодо заснування Української АН, Тимошенко задався метою розробити організаційні форми, що забезпечують широку взаємодію академічної науки і техніки. За його думкою, Академія наук повинна сприяти тому, щоб фахівці-практики могли ширше використовувати наукові методи, а викладачі науки були в курсі недосліджених практичних питань. Велике значення вчений надавав також використанню новітніх досягнень техніки в наукових експериментах. Ідеї, висловлені Тимошенко, виявилися дуже прогресивними. Подальший досвід діяльності Української АН, де вперше у світовій практиці в число академічних наук були включені технічні науки, підтвердив ефективність нових форм взаємодії вчених, конструкторів, інженерів і виробників.

У 1919-1920 - перший директор Інституту технічної механіки (тепер Інститут механіки НАНУ ім.С.П.Тимошенка). У 1920 емігрував до Югославії: у 1920-1921 професор Загребського політехнічного інституту. У 1922 переїхав до Філадельфії (США). З 1923 до 1927 - науковий консультант компанії "Вестингауз". Організував секцію механіки при Американському товаристві інженерів-механіків (1927). В 1927-1936 - професор Мічиганського університету; 1936-1943 -завідувач кафедри механіки, 1943-1960 -професор кафедри механіки Стенфордського університету (Каліфорнія). З 1960 до 1972 мешкав у Західній Німеччині (м.Вупперталь, ФРН).

Основні напрями наукової роботи - фундаментальні розробки і подальший розвиток актуальних проблем механіки твердого тіла: міцності, стійкості й коливання механічних систем, будівельної механіки і теорії споруд. Його наукові праці стали основою розвитку багатьох напрямів механіки. Особливо великий внесок ним зроблений у розвиток прикладної теорії пружності, теорії стійкості пружних, оболонкових і пластинчатих систем, у тому числі підкріплених ребрами жорсткості. Важливими є дослідження щодо згинання, кручення, коливання та удару сучасних інженерних конструкцій. Розв'язав задачу щодо концентрації напружень поблизу отворів, міцності залізних рейок. З урахуванням новітніх досягнень науки і техніки виконав фундаментальні розробки з опору матеріалів, прикладної теорії пружності і теорії коливань, які вип18-12-2007я у створенні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд та кораблебудуванні. Поряд з точним розв'язанням актуальних задач з теорії стійкості тонкостінних лружних систем використовує розроблений ним загальний метод, широко відомий як енергетичний, або як метод Тимошенка.

Основні вітчизняні видання наукових праць: "Курс опору матеріалів" (1911-1931; 11 видань), "Курс теорії пружності" (1909), "Прикладна теорія пружності" (1930), "Стійкість пружних систем" (1946, 1955), "Стійкість стрижнів, пластин і оболонок" (1970), "Теорія коливань в Інженерній справі" (1931-1934), "Пластинки та оболонки" (1948-1963).

Джерело: Хто є хто: довідник. Професори Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут".-К.:Освіта, 1998.-155с.
Писаренко Г.С. Степан Прокофьевич Тимошенко. М., 1991.